Забутим поглядом вночі
Шукала втіхи молодиця.
А діти спали на печі -
Такі спокійні їхні лиця.
А сон згубився у дорозі,
Затих у зелені дібров.
Ось вже і ранок на порозі,
Тільки не спить її любов
Вона не стомиться чекати,
Глядить на хвіртку у саду.
Казала ж, їй старенька мати -
Що йде не заміж - за біду.
Всю ніч проплакала, сердешна,
У серці біль той аж сичить!
Аж, тут, зашепотіла стежка -
В душі застигло усе вмить!
Стояв, тримаючись за вишню,
Її коханий чоловік.
Взяла його під плечі ніжно -
Знов сльози капають з повік.
Ледь дотягла його до полу,
І з себе скинула, мов гріх.
" Спасибі, хоч прийшов додому,
Після своїх нічних утіх."
Заплакала, вона ще більше,
Розпалось серце на шмаття.
І нащо за п"яницю вийшла?
Ось так згубило почуття...