***
Був ранок, був вечір
Вона була зімною
Я обнімав її за плечі:
Її голос лунав луною.
Був день, була ніч...
Її не було зімною,
Тоді я залишався віч-на-віч
З сумом, і з тишиною.
Ті короткі, солодкі миті,
Коли вона мене цілувала
Вже давно дощами обмиті,
Їх просто пам'ять постерала.
Так болісно завершилось все
Печальним шумом вогзалу
тебе тепер потяг несе,
А я страждаю помалу.
Чорне волосся твоє
Цілує хтось інший напевно,
А серце, а серце моє?
Сумує і плаче даремно.
Із тих пір пішло
Життя гуляти зі мною,
І скільки сліз було,
За тобою, ніжною одною.
Я міг би телефонувати тобі
Запитувати, як у тебе?
Я гину! Я гину! в журбі,
Мені голос твій чути треба.
З часом минули дні,
Ти в пам'яті моїй втопилась
Як скло на вікні
ти в ній на частини розбилась.
Є ранок, є вечір
Інша є зі мною
Я обнімаю її за плечі
Вона є тепер основною.
Буде день, буде ніч
Вона буде поруч зі мною
Зігріватиме світлом своїх віч,
Що сяють пристрастю весною.
