Сил немає радіти... Натраплю співзвучний вірш -
Полиновим суцвіттям запахнуть його рядки.
Я люблю бути свідком примирень. Але скоріш,
Я люблю бути свідком тепла від Його руки.
Це минеться із віком? Я, певно, іще дитя:
Щоб зростати й мудрішати, кризи шукаю кут.
А годинник тіктакає так, ніби дні - летять.
Тільки так чи не так – я звільнюся від давніх пут:
Помирюся зі світом: він вірить тепер мені,
Помирюся з собою: повірю у себе теж.
Рахувати не буду загублені в скруті дні:
Мо вони моя знахідка? Скільки у мене меж?
Скільки б їх не було, я люблю у житті – життя,
У веселощах - сміх, у коханні люблю любов,
А у людях людей, про яких головне знаття,
Що усі срібняки їх не змусять до підлих змов.
