Я дивлюсь,але не бачу правди у очах,
свій погляд приховали в тінях пустоти.
Замкнула ніч у лабіринтах, снах,
це прихована ілюзія від самоти.
Я дивлюсь,але не бачу де живе кохання,
Шукаємо шляхи солодкі, лиш зі смаком брудноти.
Які приводять з часом до розчарування,
де насолода приведе до гіркоти.
Не бачу віри,щирості,й добра,
віддаєм себе за славу чи гроша.
Вітер споживає наші клятви та брудні слова,
у болотах тоне вірності й чистоти душа.
Не бачу я і краси в портретах,
оголена, доступна-це Богиня!?
Богиня та,що скромністю і щирістю відверта,
вільна,й закрита для всіх скриня...
Життя-це мить,що загублена серед подій,
а час летить у даль,яким керує доля.
Куди привезе потяг : до горя чи до мрій?
наповнений буде,чи девізом буде воля.
.
Ми всі жадаємо піти у кращий світ до раю,
душа в гріхах і в землю затягне.
І коли падаєш,ти на самому краю,
Бо ж руки добра ніхто не простягне...
