Говориш про любов, ріжачи по венам
Говориш про спокій, вбиваючи душу
Вбиваєш щастя, що текло по генам
І в кожному перехожому шукаєш сушу.
Шепчеш про кохання, отруюючи брехнею
Голосіння твоє всюди чутно
Малюєш алою, кривавою зорею
Ту площу, де завше людно.
Співаєш про волю, малюючи кайдани
Колискова ся розливається вулицями,
Малюєш в душі гнийні рани,
Що розіллються рушницями.
А колись прийде друг твій близький
Стане затишно, тихо-тихо, ані хто не почує
Тепло пройде душі наскрізь
Адже тільки Вона тут керує.
