Від липневої спеки в знемозі,
Череда мляво шляхом бреде,
Підняла куряву на дорозі,
На ночліг по домівках іде.
Череду зустрічає хлопчина,
Поспіша. І управитись щоб,
(Так, звичайно, важлива причина),
І теля уже скаче в галоп,
Бо на вигоні штанги вкопали,
Щоб до ночі ганять в волейбол,
Хлопчаки. І десь сітку дістали,
Знову лайка. І оплески знов.
Знов болільників повні "трибуни",
На лавках під двором, на траві,
Всі довкола про справи забули,
І дядьки - наче діти малі.
А як темінь прийде, чортинята,
В куряві, тільки очі блищать,
По подвір"ях у піжмурки грати,
Лиш зрадливо кущі шелестять.
І скінчиться ця гра, коли батько,
Із дубцем заганяти прийде,
Славка, Вовку, Сергія й Васятка,
Разом з ними, звичайно, й мене.
Проковтнувши швиденько галушку,
Смачно! Склянку, за тим, молока,
І з розгону пірнувши в подушку,
На долоні спочила щока.
Знов присняться нам всім сни рожеві,
Посміхнемось чомусь у ві сні,
Та недовгі ці ночі липневі,
Вже сніданок чека на столі.
Ну а з ранку, мерщій, чи на річку,
Піскарів й верховодок ловить,
Чи кататись з гори, по дорозі, як стрічка...
І так хороше! Хочеться жить!
Поміж трав, на селі і на волі,
Промайнули дитячі літа,
Я за них щиро дякую долі,
Що її нашептали жита.
ID:
627298
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.12.2015 10:05:09
© дата внесення змiн: 04.01.2017 23:11:53
автор: Panchenko Volodymyr
Вкажіть причину вашої скарги
|
, чи алгебри, а в інший час почувалися надзвичайно щасливими)))
