Два дні та ніч. Серед життя як вежа,
як той маяк, який означив шлях.
За вогником до болі очі стежать -
прямуємо на різних кораблях,
але обидва правимо на вогник.
Два дні та ніч, це більше ніж доба.
Два дні та ніч, наповнені тобою.
Крізь радість зустрічі проштовхує журба
біль з невідомой досі складовою.
І шлях від відчаю до сподівань
коротким виявляється й зворотнім.
І безліч рішень в ритмі коливань,
і твій від"їзд зробив мене самотнім.
І намагання виправити це
хоча б за допомогой телефону.
В очах іще стоїть твоє лице,
а час давно ввімкнув прощальні дзвони.
Цей настрій необхідно подолати.
Це знаю я, це відчуваєш ти.
Нам треба нову вежу будувати,
і до нової треба йти мети.
А ця мета болюча і страшна,
і як туди дістатись робінгудам?
З бажання миру почалась війна,
Але на жаль, війни без жертв не буде.
І то правда... не буде 
