Ти знаєш, мамо, в нас стріляли,
Тому що ми оберігали
Своє майбутнє й долю України.
Ми не хотіли, щоб була руїна.
Ми повстали проти диктатури,
Перед свободою нам збудували мури.
Ми їх зламали. Та ціна - життя.
Ми пішли... без вороття.
Свій перший крок ступив я на Майдані,
На Грушевського отримав першу рану.
На Інститутській брат піднявся в небо,
Я молився - за нього. І за тебе.
Пішов охороняти "Динамо" стадіон,
Та там вже був "тітушок" легіон.
Удари в нирки, голову і в ноги,
Тоді я думав, що піду до Бога.
Та я продовжував стояти за серця,
Які молилися за нас. Та до кінця
Я не достояв. Ти пробач, матусю,
Пробач, але я не повернуся.
Поцілила і в моє серце куля,
Та розірвала твоє. Йду я
Туди де наших зібралося багато,
Небесна Сотня вже стоїть на варті..
