Ти знову за столом сидиш один,
Перед тобою келих недопитого вина,
Не вистачає лише декількох хвилин,
Щоб зрозуміть,де ділася вона.
Лиш келих,що стоїть навпроти тебе
Так боляче нагадує про неї.
І слід поритися в думках у себе,
Щоб місце відшукать для тої феї.
І допиваючи останні краплі
Терпко-червоного вина
Ти знаву наступаєш на ті граблі,
Останній келих допиваючи до дна.
В твоїй душі нічо,крім алкоголю,
В твоїй душі нестримна пустота.
Та від вина не чути того болю,
Від нього затерпає вся душа.
Та у цю мить розчуравання
Перед тобою з'явиться вона:
І випросивши в неї покаяння,
Ти знову вип'єш терпкого вина.
Картина повторяється щоразу,
Коли вона з'являться тобі.
Й на волю випускаючи образу,
Вона в ту мить розчинеться в вині.
Ти вип'єш...Може й не закусиш,
Бо це вино ти так любив...
Про те,що вона там,ти знать не мусиш,
Ти з цим вином любов свою пропив.