Нам сіяти пора зерно,
А ниві ще тепла бракує,
Перекуєм леміш в кайло,
Лупаймо! Щоби піт й тепло,
До ниви перейшло не всує.
Незнаю, скільки ще тих нив,
Змочити потом доведеться,
Ще вчора дощик моросив,
Була надія, був порив,
Що зацвіте, заколоситься.
У сніп звязали ми міста,
Впряглися лебедь, рак і щука:
Знай наших!
...ти була права..
Козла пустили до снопа,
А він, жував собі, та слухав.
Такі от, братіє, діла!
Тепер уже ні світ, ні сила,
Не змінить шлях, що ти пройшла,
Моя Вкраїно, чорнобрива.
Обмолотила сніп шпана,
Зерно в кишенях поносили,
З народу витягли всі жили:
Тут балом править- Сатана,
А ми...
а нам вже й світ немилий.
Нам сіяти пора зерно,
А ниві ще тепла бракує,
Перекуєм леміш в кайло,
Лупайте..!Так писав Франко.
ID:
618858
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 06.11.2015 15:45:03
© дата внесення змiн: 06.11.2015 15:45:03
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|