|
Весна.
Надворі пахне цвітом,
А в хаті-пліснява і діти -
голодні.
Наче під вінком,
Стоїть хатина за селом,
А далі - верби над Дністром
І сам Дністер
дивись, розлився,
Як крига скресла-
розповився,
Немов в колисці немовля,
Лежить собі мале
та плаче,
Від горя посивіла мати,
(Ще вчора була молода),
З лиця зійшла
і зводить руки,
Мов в долі просить два крила.
Дністер послухав ті благання,
Насупив брови - хмари, лік,
Слізьми умився і востаннє,
Зайшов у гості в темну ніч:
-''Не можу дати тобі крила,
Пробач.
Хіба ж ти завинила,
Що просиш в Зевса птахи літ?
До моря можу тебе взяти
Дністром-рікою,
просто з хати,
А там, як зможеш птахом стати,
Лети, шукай милого, в світ.
Подумала вдова убога:
''Не заслужила ласки в Бога.''
Пірнула в воду і ... привіт,,
Удар хвоста,
як всплеск весла
І стала мавка Дністрова.
На голові-ромашки білі,
А губи, наче маки зрілі,
В косі заплетена лоза,
Намисто з лілії на тілі,
Ре-го-че мавка Дністрова.
А місяць світить у дорогу,
Нігде ні звуку:
НАСОЛОДУ
ДАРУЄ МІСЯЦЮ ВОНА.
ID:
615578
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 24.10.2015 00:50:50
© дата внесення змiн: 08.11.2015 13:58:52
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|
