Засів й ричить,
Шалено мстить,
В моєму тілі прагне панувати
І без мене всі рішення приймати:
Це не роби й туди не йди
І не хвилюйся й не люби,
Бо біль несуть тобі страждання
І різні інші розчарування…
Той звір засів й в мені сидить,
І все ричить і клято мчить,
Туди де прагне він не я.
Та все ж прийде моя пора -
Життям своїм порядкувати
І звіра із себе зживати!
І стать собі собою так,
Щоби до віку все приймать,
За чистий гріш й не сумніватись
У тому в чому віра є. Де Бог мене веде!
