|
Прокидайся!
гойдались качелі у млоснім парку.
зеленім, ігристім та терпким, немов вино
з пекучим присмаком пастельний чистий сон,
моя навіжена, бентежна, жива Любов,
і всі хто тут жили. в пожовклих, трісканих,
мов старе скло спекотних днях,
втомившись бути у сирих ночах одна,
ти здашся
люди бо часто обирають кількість,
а не якість, жасмін зацвів,
пустивши зірочки сріблясті,
оновлений в кишені м"ятий паспорт,
з підкладкою. з рекламою, з підкастом
побачимо, чого насправді варті ви,
тримайтеся за крісла за свої,
ми вже йдемо!
Усе, що наболіло, несемо в брудних руках,
пустеля з болем б"ється у очах,
самі нас довели до пустоти?
Тепер побачите, до чого всі ці сни,
Тепер почуєте, для чого восени клекоче п"яний дош,
чому плететься вздовж моїх дорог
по чорних та блискучих проводах
злий дикий виноград,
не охолов, а тільки нагадав, плющем самотнім
огорнув мене, і морем став
твій теплий блюз,
я ваших посмішок та масок не боюсь,
підходьте ближче до своїх озер, калюж,
дивіться, бо тільки ми міняєм зараз тут і тишу,
а навкруги, - самі лиш одиниці,
одні лиш одиниці та нулі
ID:
610678
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.10.2015 20:41:18
© дата внесення змiн: 01.10.2015 20:41:18
автор: mr_saintspirit
Вкажіть причину вашої скарги
|
