Хотів би додому, до рідної хати,
А вже не чекають ні батько,ні мати,
Ні батька, ні неньки- а ми пам`ятаєм
Ту хату стареньку, подвір`я над гаєм.
Димар похилився, покрівля чорніє,
І дим той, що вився - уже не сивіє.
І піч широченна не має горіння,
Чомусь розоренна, одне лиш каміння.
До рідної хати хотів би вертати,
В колисці, щоб брата й сестру колихати.
Щоб знову вернулась до мене та сила,
А мама усіх пиріжками вгостила.
З глибокого льоху стоянчик дістала,
Сметанкою й сиром усіх пригощала,
А батько ніс косу з зеленого гаю,
Зробивши покоси до самого краю.
Тепер в те минуле лиш в мріях полину,
Давно позабуле, усе, що покинув.
Хотів би додому, до рідної хати,
Та вже не почують ні батько,ні мати.
Нема там нікого - батьки у могилі,
І в мене самого виски посивілі.
