Вітер канув в невідомість
вічність збирала по часткам осінь.
Ти захопила мою свідомість
все, ніби в перший раз - так знайомо
наче, з спини виросли крила
наче, до цієї миті
я жив в безголоссі.
І блиск в очах, як зоряне небо
тримав мене і не відпускав.
"Зверніть увагу на мене хто-небудь".
Погляд все більше тебе стискав.
До найменших розмірів - інший вимір.
Наче, ти найцінніше і найважливіше
в моєму житті - це зовсім інші речі, -
кричав подумки собі.
Старі звички зміняться новими.
Прийде усвідомлення того,
в якій я жив порожнечі.
А зараз цієї порожнечі нема
тьма випарувалась в променях світла.
Є я один - є ти одна
і це не дарма.
Любов - це коли не вистачає повітря
для вас двох.
Не вистачає цілого світу
для вас двох.
Сподіваюсь, я пояснив, що таке любов...
