Камо Погосян
Ти шепотів – вона для тебе всесвіт,
Що поряд буть готовий все життя.
Ти любиш сміх її, вона не любить лоскіт,
На двох у вас одне серцебиття.
За запахом ти настрій визначаєш,
За поглядом – всю послідовність дій.
Якщо моргає часто – злиться. Знаєш,
Що поряд з нею сильний, не слабкий.
Хвилюється - пітніють в неї руки,
Коли їй страшно – міцно обійма.
Вона спокійна, хоч і покаже зубки,
Коли у чомусь є твоя вина.
Якщо я сплю – не хочу прокидатись,
Якщо помер – то, мабуть, я в раю.
Якщо живу, то мушу я зізнатись,
Що більше за життя її люблю!