Знову ранок марудить подряпані жили,
Зашиваючи теплим промінням ті дні,
Коли в темряві борсались крихти надії,
Сподівання на Господа, й юні роки.
Приклонивши в молитві забиті коліна,
Крізь золу перетлілих несказанних слів,
Ти попросиш у Господа: Господи милий,
Залікуй доні рани в знеболенні снів.
Не примушуй страждати подряпане тіло,
Милосердствуй мій Царю,Ти Боженько мій.
Я благаю пробач мені всі нарікання,
В покаянні скорити я маю свій гнів.
Не судитись мені із Тобою, мій Боже,
Не казати, що серце не має гріха,
Твоя воля на все, і на долю й недолю,
А мені лишень нести на плечах хреста...
