Жила собі Свиня в однім сараї,
Комфортно їй було у ріднім краї –
Спокійно, сухо, затишно і сито,
Їй завжди їжу клали у корито.
У цім раю помалу підростала,
А як уже цілком доросла стала,
То почала виходить за обору,
З цікавості пішла за межі двору.
Що бачила, що думала, хто зна, –
Свині змінила звички новизна.
Тепер по-іншому вже хоче жити,
Не хоче їсти зі свого корита.
І скільки не товкли в корито писком –
Не їсть, бо хоче, щоб давали з миски.
Достойно жити свинка захотіла,
На те її зарізали і з’їли.
Мораль така з цієї писанини:
Знай, люблять не свиню – свинину.
20.03.2010 р.
Гарна байка, повчальна 
