І все не те, і я не та.
Чи світ, чи серце поламала,
Чи лиш душа моя літа
За тою, що їй світ віддала?
Чи світ на тім мені зійшовсь,
Що я безпросвітно сумую?
Все білим-білим сліпить щось
Та мрія, що собі малюю.
На віки, чи на палку мить
Вдивляюсь я в ті хмарні очі,
Що їх туман мені болить
Й зізнання тихо так шепоче.
Це те, що так мене корить,
І раз-по-раз із глузду зводить,
Бо серце місця не знаходить
Й поламане мені болить.
Бо душу крає думка та,
Що все, що мала, я віддала.
І світ, і серце поламала.
І світ не той, і я не та.