Константін Велічков, Царгородські сонети: Сонет XXI
Чудесний час. Тремтлива пісня лине,
як гімн солодкий в ночі глибині.
Як лебідь-птах маленький човен плине
по хвилях, що під місяцем вві сні.
Удалині, між небом і землею,
десь світло в смутнім просторі тремтить;
і місто з таємничістю своєю
невидиме у мареві стоїть.
Куди, серця, в любові і надії
мчите на білокрилому човні?
У місто чарівне своєї мрії?
Мчите, коли ще ніч у тишині,
коли любовний жар в очах зоріє
і день не скинув пологи нічні!..
Константин Величков
Цариградски сонети: Сонет XXI
Час чародеен. Песен затрептява
кат химна сладка в нощни глъбини.
Кат лебед птица ладья малка плава
на лунний свет по спящите вълни.
Далек, между небето и земята,
трептят светила в смутния простор;
град тайнствен сякаш дига се в мъглата,
невиден нивга от човешки взор.
Къде, души влюбени, се стремите,
на ладията бяла с бързий бяг?
В градът ли там вълшебний на мечтите?
Летете, дорде трае нощний мрак,
дорде любовний плам гори в очите,
дорде не пръсне всичко дневний зрак!...
