Ти боїшся не темноти, не зла, що стоїть за стіною,
Адже не важко знайти у собі жагу до життя.
Ти боїшся залишитись наодинці із самим собою,
Боїшся самотності... І почути від тиші власне серцебиття...
В кожного з нас існують власні потаємні страхи,
Те, чого ми боїмось сильніше, ніж інші...
Найбільша сила у житті,
Та, яку не відчуєш у руці...
Та, яка дає тобі той знак,
Яка сниться тобі у снах...
У кожного є свій страх,
Те, чого ми боїмося більше інших...
Але лиш один із них,
Ніби чорний птах,
Існує тільки на вустах негрішних...
Це страх перед самим страхом,
Страх перед смертю та злом...
Страх, який не порівняти із всебічним жахом,
Страх, який постійно чекає за вікном...
Можна боятися змій або собак,
Можна навіть людей боятись...
Але страхом зла ти подаєш Богу знак,
Що ти сам бажаєш про інше життя дізнатись...
Залишитись людиною,
Коли це неможливо...
Стати істотою єдиною,
Яка зробить надможливе.
Треба лише прийняти те,
Чого ти не прийняв раніше...
Для себе тою людиною стати,
Яка рятує цей світ, а не грішить...
Тільки тоді ти станеш собою,
Та вийдеш за рамки мети...
Тоді ти переможеш у цьому двобою,
Переможеш свій страх...
Не думаючи втекти...
