Чомусь не весело. Мовчать
У непокої люди.
На Сході – «Град», на Сході – ад,
Біль роздирає груди.
Земля моя, земля моя,
Ти крихта в цьому світі,
А на тобі вже стільки зла,
Що нікуди подіти.
Чи втримаєш, чи збережеш
Ласкаву неповторність,
Коли летить за смерчем смерч…
І чвар кубло натомість.
А самовпевнена пиха
На карликових тронах
Людські розчавлює життя,
Сховавши правду в схронах.
Наш шлях короткий, а тоді
Лещата стиснуть грізно
І відсахнуться всі свої…
Та може бути пізно.
І все. І крапка. Путінізм
Зійде в могилу часу,
А поки квітне тероризм,
Та точить Світ баляси.
Тому не весело мені,
Неспокій нишкне всюди…
Там гинуть люди на війні,
Біль роздирає груди.
