Зимовий ранок цей такий привітний!
Слабким морозом землю пройняло
І стежечки покрив сріблястий іній,
А небо чисте-чисте, наче скло.
З-за горизонту сонце виглядає, –
Палає небо кольором рожевим.
Крізь крони ясний промінь проникає, –
Рум’яним сяють відблиском дерева…
Ось зорями дорога заяскрила.
Немов вуаль, коштовностями ткана,
Для мене путь цей чарівний покрила.
Красу таку й описувать незгарна…
Тобі Одному можу я завдячить,
Що ось таку красу ще можу бачить.
Коштовностями сяє вся дорога
Принадної краси – й веде до Бога.
27.12.2009 р.
