все минає
все минає
ти проходиш
ти вже повз проходиш
ти давно повз мене не...
проходиш
ти вже повз мене проходиш,
хоч уві снах
ти минаєш шанс прилинути до мене
мовчки.
мовчи
все робим мовчки.
наче жадобу боїмось
розбурхати у снах.
я досі не забув-на смак
яка ти
мозок знає
серце не омана
я бачу-відчуваю сум-
-обличча на очах
навіщо
.. ти до мене так..
навіщо
.. ти до себе
просто холод
хай до мене
я люблю холод
є що берегти від себе
зимовий ч.б холод самоти.
я знаю й
буду знать-це знак
я пригадаю
кажуть,
шляхи не сповідати нам
так. я вірю.
я вірю в те
я вірю в тебе
ми зможемо пройти
я згадую
казала ти мені
про скелю
вона наснилася тобі
кремезна
монолітна
така як зараз навидно є ти
твій страх. дах.
то наш страх долі
долі що подібний дятелові у скроні
стука у нащі скроні
у самі скроні
нашої самоти.
чому ж соромимось-
-зробити крок
зробити крок-на зустріч другий!
просиш мі сварку розіграти
як у театрі...
дивно.
ну то розіграв.
не встояла
давні нитки зросли
навіщо випробовувати сором мій...
вже був до того засоромлений
тобою.
навіщо сперш повірила мені
якщо яктор з мене фіговий
нікуди..
я ж був таким-відтоді й після
на тому вже звучить
самотня, може романтична пісня
тоді спитаюся тобі
чи ти зустрінешся уранці..
а до того:
- я створю блюз тобі