Моє життя, мабуть, в моїх творіннях:
Рядочок за рядком його щодня пишу.
Благаю Долю дарувать терпіння,
І так багато встигнути спішу.
Пишу душею, бо не можу не писати,
Сльозами очищаю кожне слово.
Пишу, хоч інколи не знаю, як почати,
Закреслюю і починаю знову.
Мої творіння – виплекані та жадані діти,
У кожному – частиночка мене.
Чи поцінуються вони байдужим світом?
Чи непоміченим моє життя мине?
Своїм шляхом крізь сумніви торую,
І швидко змінюється калейдоскоп подій.
Дарую тобі вірші. Ні! Життя своє дарую!
Одне прохання – зберегти його зумій.
