ПОКАЯВСЯ. ( В. Вількозукра )
Ходять чутки по всім світі , «Бога - мов - нема»
- Розкажіть усе це дітям , то пусті слова.
Є ! Не вірте ви нікому. Не треба з Ним грати .
Я за це звичайно й сів у тюрму , за грати .
Як не вірите осьо подивіться самі
Дірка в небі стіни голі сиджу як у ямі.
А було все як у казці . Поставив закваску
Потім , думаю , зжену самогон у паску .
А у мене баба є , всі празники знає
- Не роби - каже - нічого бо Бог покарає
- Я у Бога не вірю , і навіщо казати
І не треба ото всіх богами лякати
Баба знову : - Ти дивись , буде тобі горе ….
Я махнув рукою , буркнув , тай пішов із двору
Так забулася балачка і якраз у паску
Зняв з горища апарат , поставив закваску .
У селі в той день я чув самогон трусили
- Чого дома не сидіти ? Лихі їх носили .
- А у мене дома все , ну як на заводі .
Тут кипить , а там тече , а тут іще бродить .
Я як треба , не завод же , пробу все знімаю
І як вийшло все це діло я правда не знаю
Захмелів звичайно добре , домашня робота
Празник , паска , вихідний і якраз субота.
Чую стукають у двері : - Чого кому треба ?
Відкриваю , глядь , стоять . Ті святі , що з неба.
Тут картуз і папка збаку , ще двоє із заді .
- Ви чого мої рідненькі серед ночі раді ?
А ти хто такий , кажи ? Олух безтолковий .
Ти на ангела не схожий , ти як участковий .
Так сказав , його труснувши за праве пличе .
Закрив двері . І пішов , бо в мене ж тече .
Знову стук у двері чути , аж тріщать одвірки .
- Оце Бог святих послав , теж хочуть горілки ?
Знов відкрив . Вони стоять , кліпають очима.
- Що , - кажу - вам в мене треба ? Геть проходьте мимо.
А вони у хату скік , зникли за дверима .
Тепер я стояв у слід кліпав їм очима .
- Оце так , оце святі ? Випить захотіли .
Мабуть їм там не дають , сюди прилетіли .
Посміявся на порозі та й попхав у хату.
Як зайшов , що там робилось , о рятуйте тату.
Один стяг в кучу бетони , нюхає закваску
На пляшках із самогоном маже якусь ваксу .
Другий витяг апарат . розбирає , нюха
Й видивляється де ще схована сивуха .
Третій сів почав писати . політику гнути
- Ах , ви так …. - Згадав усе , треба було чути
У кутку стояла швабра , я нею вздовж спини.
- Як не так святим у мене , то к лихій годині !
Вигнав ангелів із хати аж у чисте поле
А їхню ваксу й папірці ногами футболив .
Крильця ангелам зламав , треба ж було вміти.
Бо лежали серед поля й не могли злетіти .
Участкового , того , першого не стало
Полетіло на паркан з голови кружало.
Як тепер він керувати буде в небесах .
Без кільця на голові , ще й в одних трусах.
Бо Тарзан , собака мій , зняв з нього штани.
Біля хліву , на подвір*ї , лишились вони .
Далі я не пом*ятаю . Де я був до ранку ?
Бо прокинувся на сіні ближче до світанку.
Весь пошарпаний , страшний , пика збоку збита.
Ось , до чого ж довела , клята оковита .
Люди з церкви по домівках , свято відзначати ,
А мене в машину пхають і везуть за грати.
Боже правий , милосердний , змилься наді мою
То не я , горілка клята усьому виною .
Каюсь , Боже , більш не буду у празники гнати Самогон тепер по буднях , буду виганяти
ID:
567231
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 17.03.2015 01:30:42
© дата внесення змiн: 17.03.2015 02:41:48
автор: Вількозукра
Вкажіть причину вашої скарги
|
