Вільям Шекспір
СОНЕТ 3
Скажи особі, що в люстерку бачиш:
Вже час прийшов нове життя створить.
Як не відновиш образ, світ образиш
І матір не даси благословить.
Яка ж із смертних та не буде рада
Тобі незайманість свою віддать?
А чи самозакоханість – завада,
Щоби з’явитися потомству дать?
Ти – дзеркало для матері старої,
Що повертає квітень чарівний.
І ти крізь вікна старості благої
Побачиш в дітях вік свій золотий.
А як лише для себе ти живеш,
То прахом стане образ цей, як вмреш.
18.12.2010 р.
