а ти знаєш що
на моїй стороні вже давно не падають сніги
немає більши зими, немає грудня і січня
життя віддало всі твої борги
воно зійшло з дороги, на узбіччя
я завжди знав що
ти якась особлива і схожа на швидкий дощ
швидко приходиш і так ж швидко йдеш
я вивчив тебе впоперек і вздовж
залишаючи за собою сумління літніх пожеж
здавалось що
з тобою я закрився від всього світу якоюсь ширмою
відгородив себе від того невтішного болю
оволодів свободою справжньою і пташиною
і ніби заливаюсь дорогим алкоголем
а я завжди знав що
ти і була тим самим алкоголем і наркотою
відводила мене на свій власний квітневий маршрут
і вечеряли ми не чаєм а кислотою
задихались, падали і відкривали парашут
