І ці прекрасні очі вже палають,
Вони палають у огні,
В огні полону пристрасті жадають,
Жадають пестощів наших тіл.
І душі наші вже відкриті,
Вони готові йти у бій,
І хтось жадає сам поразки,
Встромити ніж у глибочінь.
І ось прийшла, поразки доля,
Вона щаслива, як завжди,
І дихає неначе вмліла,
Останній хід, остання мить.
І ось вона вже наступила,
Емоції не можна передати,
І у душі вона щаслива,
Вона отримала своє жадане.
А потім буде просто ранок,
І знову кава і тютюн,
І знову очі пристрасттю палають,
І знову бій, і знову та поразка.
Її подобається таке життя,
Вона у захваті від нього,
Вона живе, живе із ним,
Вона чекає приходу ночі.
Щоб знову, знову скоштувати,
Той грішний плід, солодкий і терпкий,
І знову милого відчути в себе,
І доторкнутись ніжних рук.
Вона кохає ті хвилини,
Години щастя, дні життя,
І інші покохати вже не зможе,
Вона в полоні, в полоні пестощів душі.
Не треба більше, тих питань,
Яке життя чи є на світі Бог?
А треба жити, жити як воліє,
Душа, тай серце, тай любов.
ID:
546815
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.12.2014 13:53:05
© дата внесення змiн: 27.12.2014 13:53:05
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
