Було бажання - мрія в почуття,
Загадане давно, коли було так сумно,
Коли руйнували тіло почуття,
А я ішов по вулицях бездумно.
По вулиця, що снігом засипав
Морозний вітер і сива хуртовина,
В заметах тихо, з болем засинав,
Дорослий! - ні, мала дитина.
Дитина, з мріями про сиву далечінь,
Про космос, зорі, місячні світила
Та не судилося, чи просто лінь,
Думки мої у часі вже згубила.
Згубила роки забуття і виховання,
Залишила лиш спогадів гірку імлу,
Щоб не повторились ті розчарування,
Котрі породжують ненависть ту земну.
Тому зустрівши сонячне дитя,
Квітку папороті серед низовини,
Не затопчи її ж ти почуття,
А полий водою цілющої долини.
Бо квітка ця - дівчина молода,
Вона ж бо - кохати вміє щиро,
А відповідь моя - це та вода,
Що зберегти її повинна вміло.
31.10.2014
