Дихнув туманом мороз, закутав вечір у сивий морок і заспівав колискову про дивну тишу і спокій.
І сам не зоглядівся, як під цей нічний сонет, створив неймовірну зимову красу, посадивши туман на кожній гілочці, кожному дроті, кожній травинці, пухнастими голочками. А світанок поволі відкривав цю красу світові.
Немов коралові рифи вийшли з морських глибин - так виглядали дерева і кущі. Химерні, пухкі голочки розпросторувались у різні боки і поблискували зоряним сяйвом на вранішньому сонячному промінні.І тільки ялини не піддались цим морозним чарам, злегка посрібливши свої гілки - шубки, пишались своєю неповторністтю.
Тихий, вбраний в іней,зимовий ранок, неповторний у своїй красі, зачаровував казкою написаною туманом і морозом.