«Але чому б тобі, хто все пізнав,
До нього не постукати, не кинути
Натяк на істину…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Грудневе сонце підсліпкуватим монахом
Зазирає в студені болота замшілого Тірону,
Білою сутаною бовваніє у лабіринтах
Монастиря наших сумнівів,
Читає більмами незрячих очей
Книгу єресі нашого дому-каліки,
Книгу з недоречною назвою «Людина»
З якої джентльмен Дарвін
Видер недоречні сторінки
І вклеїв ерзац-обкладинку
З поміткою «одруківки»
По завершенню тексту,
Який ніколи не буде дописаний
Кволою рукою старого паламаря-схизмата,
Що на руїнах Пергаму –
Прямо на його білуватих каменях
Розлив оксамитове чорнило вечора
І сказав «Амен!» галатам-непослухам,
Хотів нашкрябати щось на каменях
Чи то на плитах саркофага
Останнього царя античності
(Таки цензурне і дозволене),
Але згадав (і то вчасно),
Що будь-яке слово в устах босоногих –
Єресь,
Будь-який епіграф на палімпсестах гностиків –
Недоречний,
І навіть якби він не був занімілим,
І пророчив би на схилах Арарату про Вічність
Церкви сивих вірмен-хранителів
Одвічних манускриптів долонь Ноя,
Все одно
Слова обернулись би на птахів –
Тих, що відлітають і не повертаються,
Як погляди, кинуті назустріч вітру.
Колисає вітер срібло сивини
Підперезаної ременем мудрості
З відблиском брильянтів думок
Від перших начал до сьогодення
В якому й досі перечипаємося
Через зерна Істини
Та ламаємо щаблі
Драбини Іакова -
Хоча б заглянути за горизонт
Де світанок освячує
Перший параграф...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же щедро небо обдарувало Вас, Шоне! Ви, мов той чарівник, із самого повітря являєте нам перлинка за перлинкою диво-образи, нанизуючи їх на ниточки думок, які не просто захоплюють - вражають, переорюють свідомість...) Дякую - від душі.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно прочитати такі слова! Приємно знайти читачів і друзів....