Він прокинувся зранку під шум від пострілів, крики
Так прокидався не вперше, тут до такого вже звикли
Все повторяється знову - ті самі крики і звуки,
Ті самі постріли, вибухи і відірвані руки
Багряно-білі піски на місці вбитого саду,
Розірвані на куски досі живі ще солдати,
Усі народжені в мирі зараз тут мруть на війні.
У цім ворожому вирі, життя, неначе в труні.
Де рвуться струни душі, де чути стукіт броні -
Там воїнів у огні бої гартують в крові.
Ну а по той бік фронту всі такі, ніби втікли з-за ґратів
У головах у них керують смурфики - диктат приматів
"У нас тут сишишь сільная вапщє ідєя:
Пастроїм наваросію із водкою под рьов мєдвєдя,
Тут єсть братва по чоткості сравніма с німі,
Укропи нам уж ніпачьом с намі матор і Гіві!"
Усе клянуться православ'ям: "с намі русскій бог" -
У чорних рясах чорні душі кроплять чорних блох.
А там секунди летять, безжально косять життя
По різні сторони ідей, у протилежних укриттях
Предвісники кінця, наглядачі на полі брані
В бою проти зла на грані світло в кривавій рані.
Священний гнів вже переповнив душі,
В червону землю впаде мертвим Він.
Під цокоти сердець і рев "катюші"
Межу святої оборони втримають живі.
