Дзвеніли сурми, голосно дзвеніли..
Немов підірвані, всі стали із колін,
«Схід полонили», - люди гомоніли…
А ти з речами подався туди. Один.
Поки товариш шепче своєму брату,
Ти гордо в руки береш автомат,
«Диванна сотня» гнобить депутатів,
Ти ворога вистрілюєш з гармат..
Самі ж говорять: «Не словом,а ділом»…
Та далі «спідниць» не сунуться ніяк,
Лишень зробити б із когось «дибіла»,
Самі ж в «овечій шкурі» напоказ…
Я вірю лиш у Вас, Вояки-герої,
Ви гордість матерів, дочок й дружин!
Завдяки Вам, ми – нація, а не ізгої!..
Щире спасибі, доземний уклін!