А ти ж створив відеоряд –
То спогад твій, то – мій, то – наші.
Я вже кохаю їх, та нащо?
Ми разом будемо навряд.
Нитками, мотузками, знову
Ти зв’язуєш мене й себе.
Я все шукаю вихід де,
А ти будуєш перепону.
Ці почуття такі вже сонні:
В них звички вже за запоруку.
А ти схопив мене за руку
І стиснув у своїй долоні.
Що ж?.. Схаменись, оговтайсь, нуж бо.
Я не кохаю вже, а ти?
Не можеш сам все вберегти.
Покинь усе й це буде слушно.
Мотузки, нитка, знов мотузки,
Який просвіт десь промайне.
Та ж моє серце вже скляне-
Я розіб’ю його у друзки!..
–
То спогад твій, то – мій, то – наші.
Я вже кохаю їх, та нащо?
Ми разом будемо навряд.
Нитками, мотузками, знову
Ти зв’язуєш мене й себе.
Я все шукаю вихід де,
А ти будуєш перепону.
Ці почуття такі вже сонні:
В них звички вже за запоруку.
А ти схопив мене за руку
І стиснув у своїй долоні.
Що ж?.. Схаменись, оговтайсь, нуж бо.
Я не кохаю вже, а ти?
Не можеш сам все вберегти.
Покинь усе й це буде слушно.
Мотузки, нитка, знов мотузки,
Який просвіт десь промайне.
Та ж моє серце вже скляне-
Я розіб’ю його у друзки!..
