- Ну нарешті. Я вже думав, ти не прийдеш.
- Я не могла дозволити твої рукам мерзнути. - посміхнулась Віра.
Зазвичай такі слова говорять хлопці, щоб показати, що вони турбуються. Та в цих відносинах з самого початку все було не так. Легко і просто це не про них. Та й "з проблемами цікавіше" - заявляв Назар. Так і було. Назар створював проблеми, Віра їх або пробачала або шукала рішення. Хоча про що тут говорити? Вони ж навіть офіційно не зустрічались. ніхто з них про це не говорив. Ніби заборонена тема і якби хтось її розпочав все б посипалось на маленькі кусочки. Ніхто не хотів ризикувати.
- Ну що, пішли? - підмигнув хлопець.
- Куди?!
- Помовчи і йди за мною. Зараз ти побачиш щось неймовірне. Дух захопить, це я тобі обіцяю.
- Ну може ти...
- Тсс. Мовчи я сказав. - притулившись до неї своїми гарячими губами. Дівчина забула про все на світі. Подих перехопило, вона жадно хапала повітря. Та тут же відповіла взаємністю. Серце, ніби божевільне вистукувало ритм. Ці декілька хвилин вони стояли посеред вулиці і ніби час змилувався над ними.
- А тепер пішли. - схопивши її за руку, потягнув в невідомому напрямку.
- Ще трохи, сюди, переступи, переступи, бо впадеш. Так, ще секунду. -тримаючи очі рукою, направляв її Назік. - Ось тут, все. Дивись.
Перед дівчиною відкрився неймовірний краєвид. Не даремно вони йшли майже пів години не зупиняючись. Вогні блискотіли зі всіх сторін, чутно музику. І тут в небі вони побачили спалах. Це були феєрверки, які міська влада кожного року дарує всім мешканцям. Різнокольорові спалахи летіли до землі.
- І справді незабутньо. - прошепотіла Віра.
- Таккккк... - обнімаючи дівчину за талію, відповів Назар. - З Новим роком, з новим щастям, Віро.
- Не хочу, щоб це колись закінчилось. - вже не сказала, але подумала вона. - Не відпускай мене, не відпускай... - крутились думки вихором. Та звінок телефону зупинив цей вихор.
- Так, я зараз прийду. Мені просто треба було подихати свіжим повітрям. Та знаю, що пропустив 12 годину. Ну нічого, будуть ще. Зараз буду, не кіпішуй. - вибив хлопець.
- Віро, мені треба...
- Йти. - додала дівчина.
- Так, я ж втік з вечірки і від своїх друзів, вони зляться.
- Я все розумію, йди. - хоч їй і було боляче, та вона не сказала ні слова. Вона так само покинула заради нього друзів, так само втекла. Та це зовсім не важливо для нього.
- Я проведу тебе. - намагався виправити ситуацію.
- Ні, не варто, тебе вже зачекались. Йди. Мені недалеко. - і дівчина обернулась і пішла.
Чому кожен раз я вірю йому? Чому кожен раз він розбиває цю віру, навіть не задумуючись над наслідками?
До квартири вона допленталась під ранок. думала всі сплять, тому щоб нікого не розбудити роззулась ще перед дверима квартири. відчинила тихенько двері, та замість пяних тіл на ліжках, вона побачила Маньку, яка бігала з одного кута хати до іншого, курячи сигарету. Ігор сидів з телефоном в руці і марно набирав один і той же номер.
- Якого чорта? Де тебе носило? Ти взагалі маєш хоч якийсь глузд? - кричала Манька.
- Я...я гуляла. -все, що змогла видавити з себе Віра.
- Гуляла?! Гуляла вона. А те що ми уявили міліон способів твоєї смерті, це нічого? А те, що ми обзвонили всі лікарні і морги це теж нормально? - не зупинялась дівчина.
- Заспокойся. - грозно сказав Ігор. - Головне, що вона жива. - він взяв свою куртку і навіть не подивишись на Віру пішов геть.
- Ти дура набита. В мене слів нема. - сказала Маша.
- Вибач, вибач. Я не подумала. - намагалась виправдатись дівчина.
- Не переді мною вибачайся, це не я пропустила Новий рік, шукаючи тебе. - злісно зиркнула дівчина. - Перед Ігорем вибачайся, та не знаю, чи це тобі допоможе.
(Часто ми вибираєм між дружбою і захопленням. Між ніби коханням і людьми, які переживають і люблять тебе по-справжньому. І не завжди ми робимо правильний вибір.На жаль.)
- Я постараюсь все виправити. Я зобов'язана все виправити. - зі сльозами на очах повторювала Віра, розуміючи, що в цій ситуації вона зробила не правильний вибір.
ID:
545007
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.12.2014 00:44:17
© дата внесення змiн: 22.01.2016 23:32:42
автор: Finding Myself
Вкажіть причину вашої скарги
|
