Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лина Лу: ЗЛОСТЬ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Samar Obrin, 26.12.2014 - 00:45
Злость… Беспомощности мера… Действительно так думаешь? Беспомощности? Ладно Буду один пить из этого золотого колодца! stawitscky, 25.12.2014 - 20:30
Дуже красиво і вірно:"Злость - беспомощности мера"Але без неї, мабуть, ще жоден не прожив життя. Будемо самовдосконалюватись! Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,я досить врівноважена,але...всі ми якоюсь мірою, демонструємо свою безсилість...Тоді вже емоції зашкалюють.
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розумію...мій вірш - в тему... Мужності та терпіння...
OlgaSydoruk, 25.12.2014 - 19:20
Злость - коктейль из человеческих пороков...И полна собой упреков,..застилает разум гневом,..не покорна здравым мыслям...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
И часто абсолютно не объяснима...
Лігріца, 25.12.2014 - 19:17
Очень точно подобраны слова, максимально чёткая и внятная мысль. Удачное построение строк позволяет вникнуть в авторский ритм. Если состояние озлобленности как-то и можно описать корректно, то только так, как это сделали вы, Lu. Афористично, есть желание перечитывать, нравится. + Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо,за обстоятельный комметарий
Олекса Удайко, 25.12.2014 - 19:06
Що найбільше серце їсть, Так ота нестримна злість! І хто нею не керує, Той у пекло шлях торує. Я ж хотів би бути в раї - Вірш в скарбничку забираю! Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ух,ти!Які рядки гарні...Дякую дуже...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які вже там манери?Контроль втрачений...
Іванюк Ірина, 25.12.2014 - 18:56
Гарно сказано!Гнів Немічне серце гнів сокрушає , мов ураган об скалу корабель розбиває . Темрява. Морок… Пронизив грім тишу , від корабля і сліду не залишив . Океан , як саван , оповив те , що було . Те , що є й що було б ,- серед хвиль потонуло . |
|
|