Я вже тебе забула… а ти – в сни…
І спокушаєш посмішкою знов…
Залиш мене та спокій поверни,
Молюсь… та серце – каменем на дно
Душі… Не знаю,чи вона ще тут,
Чи десь згубилась, пташеням тремтить?..
Вже прийняла на себе сто спокут,
Та подумки до тебе ще летить.
Я вже тебе забула.. не знайти
У долі відповідь на сум`яття.
У пам`яті слова твої – листи,
З минулого…навіщо вороття?
Того, що майже стало на поріг,
І гаряче, в обпалені вуста
Цілунком вогняним… мені до ніг
Скотилось… ще не той… я вже не та…
05.12.2012.
эта почти неуловимая грань между "еще" и "уже" призраки прошлого еще долго заходят в гости.. но если мы меняемся, не давая прошлому взять в плен, то им к нам не подобраться Вы тонкий психолог
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Какое там?Но эти грани,я всегда чувствую...спасибо...