Я заїду в туман.
І, мов на веретена,
На колеса свої
Намотаю його.
Потягну в ниточки,
Ними встелю дорогу.
І хай не назавжди,
Хай лиш доки туман.
Не тривожусь я цим,
Я лиш кручу педалі.
Я нитками туман
Ще не раз потягну.
Ними встелю свій шлях,
Наче роблю тканину,
Яка в дні холодів
Буде гріти мене.
Давлю краплі роси
На холоднім асвальті,
У тонкі ниточки
Розтягаю туман.
Я дорогу кладу,
Де прокдали до мене,
Невідчутну для всіх,
Але теплу мені.
24.09.2014р.
