- Ді!
- Що?
- Ти знаєш, що то таке розпочати все з нуля?
- Знаю, це коли у тебе є клаптик пареру,а по ньому ще ніхто не тупцював.
- Хм, смішна ти, усе порівнюєш з клаптиками, кусками, відрізками, відстанню та міграмами)
- А ще вимогами і бажанням.
- А прелюдія?! Що таке прелюдія! Ти теж знаєш?
- Знаю, це коли хочеться швидше, а виходить не дуже) на тому ж клаптику,тільки не паперу, а шовку.
- Добре, та я не згідний, і про перше і друге, от, наприклад, учора, прийшов чолов*яга і каже- Все почну з початку.А потім вивернув кишені, а там і справді -все з нуля... А прелюдія - це піонерія, раз, два, три порахували, підняв руку і готовий!
А оті всі табуреточки, то що таке? Цілий день у кріслі, півжиття у авто, і ще й отут сиди?!Пішли, впадемо і відпочинемо, а поцілунки, вони нікуди не подінуться))
- Ти такий холодний сьогодні, це через втому?
- Ні, це через країну. І вітер,що змінює напрямок. То туди, то сюди.Добре, коли
у тебе є шубка,а в кого нема? Того й шмагає, всеПрелюдно і безсовісно.
Ти щаслива?
- Так, я з тобою, ти зі мною, от тільки...
- Цсссс, не починай, краще послухай останній дощ.
- Дощ! Він як коханець, усюди і сам. Цікаво, в кого він закоханий? Чи може йому це
непотрібно? Ллє собі, та й ллє.
- Ні, ну що ти) Він закоханий у неї, ніхто так не вміє любити як вона, віддано і щиро,чуєш як вони в унісон? Стрімко і весело.
- Стрімко і весело! )) Не сміши мої підкови, може ти ще скажещ, що біла ковдра то теж його витівки, щоби вона спала віддано і щиро)))три місяці),може щось почитаєш мені?
- Про Змія Горинича хочеш?
- Хочу! Буде страшно?
- Ну що ти, буде жаркувато, а що це з твоїми щічками? Я ж іще не починав),яка ти смішна, кудлата і смішна.
- Чому ж тобі невесело?
- Тому.. Тому що..
Ковтик вина скотився капітошкою з моїх губ, Орест важко задихав і пішов доріжкою за тим ковтком, а за ним ще один наздогнав його губи, розчинився на язиці, зціпивши зуби мій чоловік підняв голову..його очі сяяли каратами, земля тікала від дощу..
- Ді, я тебе.. не просто хочу придушити, я хочу таке з тобою зробити, ти просто не уявляєш цього. Я хочу тебе втомлену, розімліту, розігріту, холодну і вередливу.
Хочу влаштувати тобі такий бардак у голові, що тропіки тобі здадуться Арктикою у порівнянні з тим жаром, що ти відчуєш..
- Мовчи, краще цілуй, отут і тут, ще, ні, ось тут...............
-Ді, відкрий очі, я тобі говорю про серйозні речі.
- Що?
- Нічого, горнися,дощ затих, горнися до мене моя солодка магнолія, моя квітка сонячного світла, мій дикий острів розваг, і не розганяйся так,треба виспатись, бо завтра у нас багато справ, а почну я з того, що звіню тебе з тої божої пристані і фото, нам треба завтра зробити одне фото з твоїми великими і виспаними очима.
А потім, я нагодую тебе бісквітом, пахнючим з терпким вином. Ну, що ти робиш?!
Ти хочеш, щоб я втратив конторль над словами? Тоді я щось як вимовлю)) щось таке невимовне і грубе, але, звикай, я люблю тебе, а ти?
- А я думаю, думаю..
О, Боже! Як іноді важко просто думати...
ID:
539096
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.11.2014 00:44:41
© дата внесення змiн: 18.12.2014 23:19:55
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
