Розквітла ніжна квітка почуттів,
Окроплена росою чистою.
Завмерло серденько, забракло слів,
Коли почула, як висвистують
В гаю над річечкою солов"ї
І тишу обривають тьохканням.
Так захотілося в ту мить мені
Лише, щоб всі були закохані.
А ніч зірки так щедро розсипа,
Немов не буде ночі іншої.
І, може, правда, що любов сліпа,
Життя без неї - муки гіршої
Не можна уявити. Пустота
А ще - безвихідь. Серце крається.
Кохання серцю, як жива вода,
Воно з ним сили набирається.
І вже по-іншому ми живемо,
Тому що світ інакше бачимо.
Кохання, як дарунок нам дано,
А ми з ним і сміЄмось, й плачемо.
Прекрасна, ніжна квітка почуттів -
Одне з чудес, якому віримо.
Чекаємо, питаємо у снів,
У день який його зустрінемо.
Та якби там не сталося в житті,
Твоє кохання не заблудеться.
І буде в радості і у біді
Воно з тобою й щастя збудеться.