В безмірі рівнин,
Де зажура спить,
Мов пісок блищить
Тільки сніг один.
Темні небеса
Стали наче мідь,
Місяця краса
Вмерла щоб ожить.
Наче гори хмар
Зводяться дуби
В лісовій журбі,
Де імли тягар.
Темні небеса
Стали наче мідь,
Місяця краса
Вмерла щоб ожить.
Вороне хрипкий,
Ви, вовки худі,
В зимовій біді
Йдете жить тяжкій?
В безмірі рівнин,
Де зажура спить,
Мов пісок блищить
Тільки сніг один.
Paul Verlaine
Dans l’interminable
Dans l’interminable
Ennui de la plaine
La neige incertaine
Luit comme du sable.
Le ciel est de cuivre
Sans lueur aucune
On croirait voir vivre
Et mourir la lune.
Comme des nuées
Flottent gris les chênes
Des forêts prochaines
Parmi les buées.
Le ciel est de cuivre
Sans lueur aucune
On croirait voir vivre
Et mourir la lune.
Corneille poussive
Et vous, les loups maigres,
Par ces bises aigres
Quoi donc vous arrive ?
Dans l’interminable
Ennui de la plaine
La neige incertaine
Luit comme du sable.
