Життя неначе дивний сон.
Воно дано нам небесами.
Для нього в тебе свій фасон,
Придуманий не нами.
У кожного своє життя
І вам його не повторити.
До кожного прийде час каяття,
Не вчіть людей як жити.
І ти живеш без зайвих слів
Та ціль твоя ще не відома.
Передивився безліч снів.
І ти живеш-це аксіома.
Вимірюєш цей сон роками...
Ну, все, втомився стільки жити,
Блукати тернистими стежками.
Проснешся-відійдеш у небуття,
А якщо ні, залишишся між нами.
Та зачекай, не смій тужити!
Хіба воно твоє?
Воно дано нам небесами.
А час іде, його вам не спинити.
Тож думайте над тим, яка мета життя
І як його вам жити!