Червоний місяць обрій золотить;
В рухливому тумані димний луг
Заснув, лиш крики жаб’ячі навкруг
В зеленім очереті, що тремтить.
Згорнули водні квіти пелюстки,
Видніються тополі вдалині –
Прямі й густі, як привиди нічні;
В кущах блищать, блукають світляки.
З’явились сови – тихо увсебіч
Повітря чорне рвуть крилом тяжким,
В зеніті небо з проблиском слабким.
Венера біла виринає. Ніч.
*Назва першотвору «L'heure du berger – Година (пора, час) пастуха»
пов’язана з грецьким міфом про кохання богині Місяця Селени до пастуха Ендіміона.
Це вечірній час зустрічей закоханих.
Paul Verlaine
L’heure du berger
La lune est rouge au brumeux horizon ;
Dans un brouillard qui danse, la prairie
S’endort fumeuse, et la grenouille crie
Par les joncs verts où circule un frisson ;
Les fleurs des eaux referment leurs corolles,
Des peupliers profilent aux lointains,
Droits et serrés, leurs spectres incertains ;
Vers les buissons errent les lucioles ;
Les chats-huants s’éveillent, et sans bruit
Rament l’air noir avec leurs ailes lourdes,
Et le zénith s’emplit de lueurs sourdes.
Blanche, Vénus émerge, et c’est la Nuit.
