Я сумую за тобою в самоти́ні,
Аж мені здається, ніби час заснув,
І, до зустрічі рахуючи хвилини,
Час поквапить хочу, швидше щоб минув.
Не заснув він, просто тягнеться повільно,
Проживу, здається, тисячу життів.
Цокає собі годинник рівномірно,
Знав якби, як я сумую, то б летів.
За вікном пливуть хмариночки у небі,
Поміж ними бачу рідний образ твій:
Ти всміхаєшся мені так м’яко, ледве
Очі мружиш під густим покровом вій.
Відчуття мої завмерли в півдорозі,
Простягаю руку до хмарин малих,
Та торкнутися щоки твоєї зовсім
Не вдається, – хмарки швидко розповзлись,
Тінь лиш спогадів зі мною в час розлуки.
Я скучаю... хочу міцно обійнять
І тримати, не розтискуючи руки,
Доки сили буде вистачать.
Павутинкою кохання оповити
Й захистити від чужих тебе очей
Хочу; серце тихо-тихо буде битись
Поруч із тобою в темряві ночей.
Я сумую, за тобою так сумую,
Хочу взяти й притулитись до руки, –
У долоню теплу ніжно поцілую,
Прикладу її легенько до щоки.
Заглядаючи в твої ласкаві очі,
Поцілую всміхнені уста твої,
Поцілую голос лагідний охоче,
Бо до тебе рвуться ніжності мої.
Щоб з тобою бути поруч, мій коханий,
Віднайду чарівну паличку й змахну, –
Більше відстані не буде поміж нами, –
Розпливеться, як хмарки, у мить одну.
Дощ твоє ім’я на склі сльозою пише,
Барабанить, заколисує мене...
Я на склі вікна спітнілому залишу
Напис: Я скучаю, я люблю тебе!
11.10.2011 р.
ID:
528226
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.10.2014 18:48:37
© дата внесення змiн: 23.03.2015 11:07:11
автор: Martsin Slavo
Вкажіть причину вашої скарги
|