***
Роздуми, як підсумки річні,
Пробуджує осінь.
Згадую сюжети всіх подій -
Серце цього просить.
Хай листом пожовклим замете
Усі протиріччя,
Щоб з'явилось в віках золоте
Двадцять перше сторіччя.
***
Як крупинка у годиннику піщаному
Полетів на землю зірваний листок.
У падінні - сила неповернення -
Ще один неспинний часу крок.
***
Холод не зовнішній - внутрішній холод...
Осінь жонглює почуттями людей.
Справедливості спрага, душевності голод...
Ще скільки ДЛЯ ЩАСТЯ потрібно СМЕРТЕЙ!?!?
***
Осінь за вікном - це лиш пора року,
Стала сном наяву: сильним, глибоким.
Прокинутись хочеться, кошмари забути.
Спати - не спати, бути - не бути?
А, може, змиє дощем бруд подій,
Засипле листом всі страждання,
Поверне країну зі світу мрій,
Пробудить від сну сподівання?
Осінь за вікном - це лиш пора року...
***
Навіщо кудись поспішати,
Адже надворі осінь.
Навіщо щось казати -
Цього ж ніхто не просить.
Навіщо будити тишу -
Вона задрімала в спокій,
Її я собі залишу
У серця печері глибокій.
Осінь жонглює (жонглер)...
Дуже сподобався останній експромт! Гарно!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Виправляю. Усьму вина - моя неуважність, та й автоматичний редактор відсутній. Це ще добре, що " жанглює", а могло б бути і " жалює", " жулює", " жалкує",- я частенько букви "пукаю" - пам'ятаєте, як в " 95 кварталі"