Так нависає тінь не зграбна
Подерта куца геть стара
Не має зовсім вже приваби
У страху сила прогляда
Мов наркоман червоні очі
В якого ломка почалась
Відходить зара тихий спокій
Забуті війни воскреса
В страху бринять скажені ікла
Печінку рвати самий час
Та Прометей вставав що разу
Промінням світлий повсякчас
Ті пазурі не мають жалю
Кромсають тіло раз за раз
Все глибше в серце проникають
Бо думка є щоб світ погас
Дурна скнарюга ікла голі
Добро і зло є світ і тьма
Ти зачитай повчальну книгу
Світ завше тьму перемага.
́
