У нас на річці появився новий рибалка. Не молодий, але статний і ще сильний чолов'яга. Ну дідом його аж ніяк не назвеш, хоча за віком вже певно пенсіонер. Його зразу примітили, бо був не такий як ми, якось відрізнявся від всієї рибацької братії, а її на річці було багато. Всі один одного знали, хоча поза річкою і не впізнавали, але тут перегукувалися, кепкували, розказували всілякі рибацькі небилиці. Тобто проводили, вбивали час, якого у пенсіонерів багато і який дуже часто з-за цього вбиває їх. Він був інший. В статурі, в повадках, в окремих фразах, які іноді можна було почути від нього. Ну не такий і це заставляло підневільно більшість сторонитися його, а в душі і скритих розмовах говорити про нього всяку нісенітницю і небилиці. Він випадково це чув, але ніяк не реагував. Та й взагалі він мало реагував на нас, не реагував на свій улов, а рибу тихенько випускав, або роздавав дітям. Погляд направлений на поплавки, таке враження, проходив мимо їх і це знаходило підтвердження, бо досить часто поплавок вже занурювався в воду, а він цього не бачив і я не витримуючи підказував йому " У Вас клює". Він підхоплював вудилище, іноді не те, і різко смикав, рибина частіше всього зривалась. Тобто ловити рибу він не вмів і вірогідніше, риболовля для нього була вимушеним проведенням часу, а думав про щось інше, певно дуже важливе для нього, бо був зосередженим не на поплавку і часто поводився взагалі незрозуміло. Сидить тихо, а то вмить дістає блокнотик і щось швидко записує, або хапає якийсь гвіздочок і нашкрябує щось на дошці кладки, або на піску. Певно забув блокнотик, бо потім біг, а прийшовши переписував нашкрябане. Ми пробували прочитати написане на піску, або нашкрябане на дошці, але щось зрозуміти не вдавалося. Це були просто каракулі. Та все ж було видно що він був задоволений, коли на крючку виявлявся гарний карась, або лящ і його дратувало, коли не було покльовки, або рибина сходила з крючка. Тобто в майбутньому повноцінний рибалка-любитель. Ми почали звикати до його дивацтв і навіть дещо за ним скучали, коли він з якоїсь причини не з'являвся. Тобто він вже ставав членом нашого колективу, хоча і відлюдником.
А це наш рибалка пропав. Ми спочатку посумували, перепитуючи один в одного що сталося, але ніхто не знав. То й потихеньку стали забувати, лише іноді згадуючи його дивакувату поведінку. Так би й забули, якби не мій знайомий, який прийшов побайдикувати, поки я ловлю рибу. Зайшла розмова про рибалку. "Так я його знаю, він в інституті, де я працював завгоспом, був завідуючим відділом, доктор наук, а коли Януковичі ліквідували інститут, залишився без роботи, не став її шукати в інших місцях, а оформив наукову пенсію, то і появився у вас. О, я їх, науковців, знаю, надивився, вони не бувають без роботи, їм тільки за неї платять, або не платять. Ви його бачили за роботою. А це недавно прийшло йому запрошення з-за бугра, то він не довго думаючи оформив візу і поїхав. Як людина і, певне, як дослідник він унікальний, але дуже задерикуватий і нікому не підвладний. Скажу вам, таких людей як він мало і вони такі не потрібні ні нашій владі, ні нашим керовникам інститутів, а за бугром чомусь потрібні, ще й як... ". От такий рибалка. Ми навіть загордилися, що він був серед нас...
ID:
520907
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.09.2014 22:11:30
© дата внесення змiн: 01.09.2014 23:07:06
автор: Леонід Ісаков
Вкажіть причину вашої скарги
|
А те що чу жинською зовуть рибалкою,нормальною нашинською називають риболовлею! 
Гарний епізод із життя рибалок (рибак - слово російське, зай йому грець!) 
Цікаво,..людські долі різні,і люди всі різні 
