в двадцять рідко буває так, щоб навіки віків
щоб до божевілля, щоб бути шалено дитячими
як не буває повністю вірних чоловіків
так і серпневі дні не бувають гарячими
думала: що ж мені зробиться від його голосу
думала: я ж не така як більшість жінок
тільки чомусь другий місяць вже віюся колосом
схоче стати сатиром - піду в танок
з тим, що зборов всі симетрії, зрушив апорії
з тим, що зламав парадигми і став на межі
тому, що є у фіналі моєї історії
я здаюся сама. хай сховає ножі
кажу йому що не бачить своєї сили
вірить - не вірить не знаю. тішиться
в нього всередині наче якесь світило
і від нього пишеться
Помаранчева дівчинка
