Серед ночі на дорогу
Світло місяця лилось.
Повне сили і знемоги
Світло місяця лилось.
Безіменні й недолугі
Йдуть до мене з хмар потуги:
Тьма по-перше, блиск по-друге,
А по-третє – ще там хтось.
Раптом чую я тремтливо –
Хтось постукав: раз і раз.
У ворота так сміливо
Хтось постукав: раз і раз.
Хто там стукає в ворота?
То –ми: Вихор і Скорбота,
І я – Морок з-попід плота,
Відчини, бо спати час!
Я відкрив заради Бога –
Усі троє вбігли вмить!
Грають стеля і підлога:
Усі троє вбігли вмить!
І пробравшись поза мною
В ліжко явою нічною,
Усі троє, усі троє
Вклались поруч відпочить.
Ми з тобою будем спати
В ліжку наче панібрат.
Хай присняться нам дукати
В ліжку наче панібрат!
Вихор в бік у сні молотить,
Плаче Морок з-попід плота
Й потягається Скорбота,
Позіхаючи стократ!
Bolesław Leśmian
Noc bezsenna
Świeci woda o północy,
Księżyc okna przewiał wskroś.
Pełen mocy i niemocy
Księżyc okna przewiał wskroś.
Bezimienne i ponure
Idą ku mnie poprzez chmurę:
Mrok - po pierwsze, blask - po wtóre,
A po trzecie - jeszcze ktoś.
Gdy tak słucham przyczajony,
Ktoś zapukał raz i raz,
W moje wrota z tamtej strony
Ktoś zapukał raz i raz,
Kto tam puka w moje wrota?
To - my: Wicher i Tęsknota,
I ja - Ciemność spopod płota,
Otwórz prędzej, bo już czas!
Otworzyłem w imię Boga -
Wszystko troje wbiegło snadź!
Tętni pułap i podłoga:
Wszystko troje wbiegło snadź!
I zdobywszy łoże moje,
Co zna nocne niepokoje,
Wszystko troje, wszystko troje
Legło rzędem, aby spać.
Razem z tobą będziem spali
W jednym łożu za pan brat.
Niech się przyśni sznur korali
W jednym łożu za pan brat!
Wicher prze sen w bok się miota,
Jęczy Ciemność spopod płota
I przeciąga się Tęsknota,
Ziewająca w cały świat!